"Я не хочу бути героєм України..." - 26 Января 2010 - Аналитика Одесского Нац. Движения

<независимый ресурс>

Четверг, 18.04.2024, 21:42

Главная

| RSS

Меню сайта

Категории раздела

Наш опрос

Статистика

Онлайн всего: 1

Гостей: 1

Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2010 » Январь » 26 » "Я не хочу бути героєм України..."

23:40

"Я не хочу бути героєм України..."

«Люди смертні, але ідеї вічні! Служити ідеям, за них умирати – означає залишити по собі незатерті сліди, якими підуть інші аж до перемоги!»
22 січня 2010 року Указом Президента України Віктора Ющенка № 46/2010 «За незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена Держави БАНДЕРІ Степану Андрійовичу – провідникові Організації українських націоналістів (посмертно).»
Як же розцінювати такі «вчасні» дії Глави Держави?
( У 2007 році Роман Шухевич з нагоди сторіччя від дня його народження був нагороджений званням Героя України. У 2009-му вся українська громадськість з нетерпінням чекала справедливого вшанування ще одного провідника та визначної постаті нашої історії ,проте на велике здивування ,Степан Бандера не «удостоївся» такої відзнаки.) На думку спадають різні варіанти .Чи це притриманий до виборів піар-хід, який не вдалося реалізувати, чи остання спроба реабілітації перед колишнім електоратом…
Чи потрібні нам такі «подачки»? Адже Степан Бандера – правдивий пробудник душі народу, він став символом його свідомої волі, діючи для національного визволення України. Метою свого життя Вождь поставив безперервну боротьбу й самопожертву для Батьківщини. Він не був провідником лише однієї організації, він був провідником усього народу, поневоленого, але воюючого. Ім’я, що з грецької означає прапор, стало справді бойовим прапором українського національно-визвольного революційного руху. Ім’я, яке мобілізувало мільйонні маси народу до боротьби на життя і смерть проти відвічних ворогів, воно було палаючим смолоскипом у темній ночі національної неволі! Питання риторичне!
Віктор Андрійович за час свого правління вшанував цим та іншими високими званнями «діячів», перелік яких наводимо нижче.
18 рудня 2009 звання Героя України присвоєно народному депутату від Партії регіонів Михайлу Зубцю «за визначний особистий внесок у розвиток вітчизняної аграрної науки, активну громадську та політичну діяльність, багаторічну самовіддану працю з підвищення ефективності агропромислового виробництва». За подібні заслуги у листопаді 2009 Героєм «визнано» міністра з питань агропромислового комплексу Юрія Мельника, котрий у серпні 2006-го потрапив в уряд Януковича за квотою Комуністичної партії.
У 2006-му «за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу…» орденом «За заслуги» 1-го ступеня нагороджено Рената Ахметова. Орден «За заслуги » 2-го ступеня «за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний і культурний розвиток України» отримав регіонал один з прибічників «федералізації» Борис Колесніков. Анатолій Близнюк- голова Донецької облради у 2008-му «за багаторічну сумлінну роботу й вагомий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток Донецької області» учасник сепаратистського з’їзду у Сіверодонецьку вшановний орденом «За заслуги» 2-го ступеня. Михайло Потебенько – екс-генпрокурор «за визначний особистий внесок у розбудову правової держави, зміцнення законності та правопорядку… » нагороджений орденом Ярослава Мудрого 3-го ступеня. Ми знаємо про його особистий внесок у справі Гонгадзе, а саме заперечення справжності плівок Мельниченка та ролі у ній Кучми. Сергія Ківалова нагороджено почесною грамотою та медаллю «за вагомий особистий внесок у забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України». Леонід Чернівецький та Олесь Довгий отримали орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня, другий – орден «За заслуги» 3-го ступеня.

Чи варті такі особи поповнювати пантеон Героїв України поруч з Шухевичем, Бандерою? Що слід відчувати патріотам України у світлі останньої події: гордість чи приниження...?!

Служба новин межорганизацiйного правого ресурсу "Права Одеса" 26.01.10 р.